Про розголошення імені підозрюваного: поради для журналістів

ДТП, вбивства, випадки корупції – завжди були об'єктом підвищеної уваги суспільства. Однак у погоні за рейтингами журналісти дуже часто нехтують не тільки нормами журналістської етики, а й закону. Однак незнання не звільняє від відповідальності. Тому перед тим, як згадувати особисті дані особи, яка здійснила злочин чи правопорушення, у матеріалі варто зважити усі «за» і «проти». «Цивільний кодекс України забороняє згадувати ім'я та дані затриманого, підозрюваного (обвинуваченого) у матеріалах медіа без судового вироку», – розповідає адвокатка юридичної компанії «Асмунд» Павлюк Ірина. – «Дана норма закріплена у ст. 296 Цивільного кодексу України. Право на використання імені».

«У нашій державі діє презумпція невинності, а також цивільний кодекс максимально захищає приватне життя особи», – пояснює адвокатка. – «Ім'я людини – невіддільний компонент приватного життя, й однією з форм захисту права на ім'я є заборона використання імені у випадках передбачено законом. Розголос може мати зовсім непрогнозовані наслідки для репутації, життя та здоров'я обвинувачуваного, вина якого не доведена. А також для його сім'ї, рідних і близьких. Конституція України визначає у п. 2 вказує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Заборона оголошення імені починає діяти з моменту, коли особу затримано або їй обрано запобіжний захід (застава, підписка про не виїзд, арешт). Журналіст не може точно знати, на якому етапі судовий процес, та у якому статусі знаходиться обвинувачений. Табу на розголошення поширюється не лише на журналістів, а й на людей, які виконують службові обов'язки, в рамках справи – слідчі, судмедексперти тощо. Однак такі обмеження не скасовують можливості відкритого судового процесу, але використання імені підозрюваного у судовому репортажі може мати юридичні наслідки. Дозволений формат згадки обвинуваченого – перша літера прізвища, наприклад – громадянка С. (пункт 7 статті 296 Цивільного кодексу). Заборона на розголошення імені припиняє свою дію з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком, якщо говорити про це у контексті кримінально-процесуального кодексу. Тобто з моменту, коли вина підсудного у вчиненні злочину доведена. Важливо пам'ятати, що закриття справи чи постанова виправдувального вироку – не знімають цієї заборони.   Ще один важливий момент – вирок суду повинен набрати чинності. Тобто навіть якщо вирок проголошено у суді першої інстанції, заборона на розголошення імені, продовжує діяти, поки вирок не набере чинності. В Україні випадки розголошення імені підозрюваного, обвинуваченого, підсудного у відео матеріалах ЗМІ – звична справа. Однак варто брати до уваги, що це має значний вплив на прийняття рішення судом, оскільки таким чином мас-медіа чинить тиск на суд. Трапляються випадки, коли невинні люди стають жертвами порушення журналістської етики та законодавства, адже наслідки для репутації персони та її близьких нищівні. Тому законодавець з метою недопущення порушення прав осіб, що притягуються до відповідальності, ставить вимоги до ЗМІ щодо збереження таємниці імені таких осіб. Інакше редакція, журналісти, інші особи, які відповідно до закону несуть відповідальність, у вигляді відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також спростування інформації, яку розголосили. Суми можуть коливатися від тисячі гривень і до мільйонів, розмір відшкодування залежить від  того, наскільки ґрунтовно доведений розмір репутаційної втрати особи та наявності доказів по справі. «В Україні вже і склалась судова практика у таких справах», – коментує адвокатка Ірина Павлюк. – «Так, до прикладу, громадянин попросив суд зобов'язати Національне антикорупційне бюро видалити з сайту НАБУ матеріали з кримінальним провадженням зі згадкою його імені. Суд першої інстанції відхилив прохання, через те, що справа мала суспільний резонанс, а громадянин – високопосадовець і є публічною особою. Однак апеляція задовольнила прохання і змусила прибрати матеріали, оскільки НАБУ порушило немайнове право особи на використання імені». Отже, публічна особа, яка підозрюється у вчиненні злочину та ім'я якої було розголошено, може претендувати на стягнення завданої шкоди та спростування інформації у зв'язку з порушенням честі та гідності. Такі приклади є, але, на жаль, їх небагато, через те, що громадяни не знають своїх прав. Не володіють інформацією, що за розголошення їх імені до вироку суду вони можуть претендувати на відновлення їх порушених прав та на стягнення грошових коштів. vse.rv.ua