Самооборона. Яка відповідальність?

Право на захист життя, здоров’я та майна має кожна людина. Дії, вчинені з метою самозахисту, не тягнуть за собою відповідальність. Але важливо розуміти, де саме проходить межа між законним захистом та протизаконними діями.

Законодавство про самооборону

Стаття 27 Конституції України проголошує, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Детальніше поняття самооборони розписані в адміністративному та кримінальному праві. 

Адміністративне право 

Стаття 19 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) звільняє від відповідальності за дію “яка вчинена в стані необхідної оборони”. Захищати дозволено не лише власне життя, але й державний та громадський порядок, власність, права і свободи громадян. 

Кримінальне право

Стаття 36 Розділу VIII Кримінального кодексу (ККУ) визначає перелік обставин, які звільняють від відповідальності у випадку необхідної оборони. Тобто, заподіяння шкоди нападнику для припинення протиправних дій не несе за собою кримінальної відповідальності. Але водночас заподіяння тяжкої шкоди та перевищення меж необхідної оборони карається законом.  

Як встановити межу необхідної оборони?

Все залежить від ситуації. Якщо група озброєних осіб вривається в будинок, а господар застосував мисливську зброю, то, навіть у випадку смерті нападників, він звільняється від кримінальної відповідальності. Якщо ж на вулиці нападник один, без зброї, постраждалий його знешкодив, то далі варто викликати правоохоронців, а не добивати злочинця. Як тільки зникає загроза, зникає й необхідність у самообороні. При захисті важливо враховувати кількість нападників, їх фізичні дані та наявність зброї у злочинців. 

Що таке уявна загроза?

Жертва нападу не завжди може оцінити реальність загрози. Якщо хтось вирішив невдало пожартувати й розіграти вуличний напад, а людина сприйняла це серйозно і нанесла жартівнику травми, то відповідальності не буде. Адже загроза виглядала ральною.  

Де межа між обороною і помстою?

Самооборона дозволена не лише в момент нападу, а й при виникненні реальної загрози. А от після усунення загрози межі необхідного захисту закінчуються. Якщо вдарити нападника в момент атаки або безпосередньо при виникненні загрози ― це самооборона. Але наздоганяти того, з ким раніше стався інцидент, а потім бити ― це помста.

Чому не кликали поліцію?

Можливість звернутися за допомогою не позбавляє особу права на самооборону. Звичайно, виклик поліції при будь-яких протиправних діях ― найкращий варіант. Але злочинець не чекатиме, доки жертва телефонує на гарячу лінію. Тому право на необхідну оборону залишається.

Яка відповідальність за перевищення меж необхідної оборони?

• Якщо сталося перевищення меж необхідної оборони з летальним результатом, то передбачено відповідальність згідно з ст. 118 ККУ (умисне вбивство): покарання у вигляді виправних робіт на термін до двох років або обмеження волі на термін до трьох років, або позбавлення волі на термін до двох років.
• Якщо перевищення меж необхідної оборони призвело до тяжких травм без летальних наслідків, то передбачено відповідальність згідно з ст. 124 ККУ (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень): покарання у вигляді громадських робіт на термін від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на термін до двох років, або арешту на термін до шести місяців, або обмеження волі на термін до двох років.
• ККУ також передбачено, що особа, яка не змогла оцінити відповідність завданої шкоди наявній небезпеці через душевне хвилювання звільняється від кримінальної відповідальності. Але на практиці потрібно довести в суді стан душевного хвилювання.